Спровокувати широку суспільну дискусію про професійні межі художників вдалося виставці Sensation. Поєднавши високе мистецтво з масовою культурою, вона познайомила громадськість з неприкрашеним та незавуальованим вираженням ідей. Зрештою, захід зміг утвердити рух молодих британських митців як важливе явище у сучасному творчому світі. Далі на londonski.
Історія заснування та розвитку виставки Sensation
Відвідавши виставку Freeze у 1988 році, артдилер Чарльз Саатчі захопився зародженням бритарту. У результаті він став першим колекціонером робіт Дем’єна Герста, одного з ключових представників молодих британських митців. У 1992 році чоловік взявся за організацію серії виставок Young British Artists, які перетворилися на осередок для висвітлення творчості нового руху.
У 1997 році вершиною визнання стала виставка Sensation у Королівській академії мистецтв. Вона привернула увагу близько 300 тисяч відвідувачів, викликала численні протести та набула широкого розголосу у ЗМІ. Експозиція продемонструвала приватну колекцію Чарльза Саатчі, яка охопила 110 робіт 44 різних художників. Звертаючись до смерті, сексуальності та насильства, вона спричинила шалений ажіотаж у громадськості та медіа через свій провокативний характер. Так, предметом масового обурення стала інсталяція Джейка та Діноса Чепменів з анатомічно нестандартними деталями. Носи на манекенах були замінені на чоловічі статеві органи, а роти нагадували анальні отвори.
Жваві обговорення про виставку Sensation також посилив портрет серійної вбивці Майри Гіндлі авторства Маркуса Гарві. Виконаний із сотень копій відбитків дитячих долонь, він спонукав до дій протестну групу родичів жертв The Mothers Against Murder. Активісти здійснили два напади на картину, закидавши її чорнилом та яйцями. Навіть сама Майра Гіндлі надіслала листа з в’язниці з проханням зняти роботу з експозиції, яка ображала почуття постраждалих. Зрештою, секретар Королівської академії мистецтв Девід Гордон наголосив, що образ жінки став суспільним надбанням, про який необхідно говорити, а не мовчати. Так, відображення жахливої частини нещодавньої історії Великої Британії продовжило висіти на своєму місці.
У 1998 році виставка Sensation торкнулася берлінського музею Hamburger Bahnhof. Зі свого боку німецька публіка сприйняла роботи представників молодих британських митців радше сумними та серйозними, ніж зневажливими та дотепними. У 1999 захід відбувся у Нью-Йорку у Бруклінському музеї. Цього разу предметом обурення та протестів виявилася картина «Пресвята Діва Марія» Кріса Офілі. На ній чорношкіра Мадонна була прикрашена шматком слонячого гною в оточенні колажованих зображень жіночих геніталій. У результаті Бруклінський музей ненадовго втратив фінансування, але зміг відновити його після петиції небайдужих акторів, письменників та художників. Однак незадоволення громадськості не вщухало, тому один з відвідувачів замазав роботу білою фарбою. Чоловік був заарештований, а картину почали показувати за плексигласовим екраном.
Wikipedia
Визнання та значення виставки Sensation
Звернувшись до табуйованих тем, виставка Sensation кинула виклик традиційному уявленню про творчість. Вона посприяла інтернаціоналізації британського сучасного мистецтва, яке вплинуло на розвиток провокативного мистецтва за кордоном. Заходу також вдалося продемонструвати широкий вплив приватних колекціонерів на мистецький світ завдяки намету Трейсі Емін під назвою «Всі, з ким я коли-небудь спала», формальдегідній акулі Дем’єна Герста «Фізична неможливість смерті у свідомості живого» та автопортрету Марку Квінна «Я».
Wikipedia