У Великій Британії захоплюються музикантами, які десятиліттями формують культуру та мистецьке життя Європи. Серед них особливе місце посідає скрипалька Тасмін Літтл, яка вважається однією з найяскравіших особистостей британської класичної музики. Її кар’єра стала прикладом для багатьох людей, які мріють про музичні досягнення.
У той час, коли багато скрипалів приходять і йдуть, Тасмін Літтл вперто просуває свій талант й залучає суспільство до прослуховування її репертуару. Вона стала символом сучасної скрипкової школи й уміло поєднує технічну віртуозність з емоційною глибиною. Далі на londonski.
Ранні роки та освіта
Тасмін Літтл народилася у Лондоні у родині актора Джорджа Літтла, тому творчість і музика були частиною її життя. Вперше почала займатися музикою у шість років, коли вчилася грі на флейті. Дівчинка зростала в північному Лондоні й здобувала освіту у престижній школі для обдарованих дітей “Yehudi Menuhin School”, яку заснував легендарний скрипаль Єгуді Менухін. Її однокурсником був скрипаль Найджел Кеннеді.
У 1982 році вона стала фіналісткою конкурсу BBC “Молодий музикант року”, що принесло перше визнання. Потім здобувала освіту в Музично-драматичній школі в Гідголлі, де отримала диплом про завершення навчання й навіть здобула у 1986 році “Золоту медаль” — найвищу нагороду закладу. З того часу молода музикантка зрозуміла, що може професійно грати на сцені.
Літтл удосконалювала свою гру на скрипці під керівництвом досвідчених педагогів. Саме у ці роки формувався власний, унікальний стиль скрипальки. Він був емоційний і технічно бездоганний.
Музична кар’єра
Перший професійний виступ Тасмін Літтл відбувся у 1988 році з “The Halle”. За свою кар’єру вона виступала з Королівським філармонічним оркестром, Лондонським симфонічним оркестром, Королівським Ліверпульським оркестром, Нью-Йоркським філармонічним оркестром. Їй дуже подобалося співпрацювати з провідними оркестрами Великої Британії. Дебют на “BBC Proms” — один з найважливіших музичних фестивалів країни, став ключовим моментом.
Літтл була знавцем творчості композитора Фредеріка Деліуса і навіть була художньою керівницею восьмиденного фестивалю “Delius Inspired” у 2006 році на честь його творчості. Також вона зняла документальний фільм про Деліуса для “BBC Two”.
У 1996 році Тасмін Літтл здобула почесний ступінь в Університеті Бредфорда, а музична школа університету “Tasmin Little Music Centre” названа на її честь. Скрипалька записала понад 20 альбомів для лейблів “Chandos” і “Hyperion”, багато композицій стали бестселерами. Варто зазначити, що запис концерту Елгара виграв “Critics’ Choice” на “Classic Brit Awards” 2011 року.
Скрипалька працювала і записувала недооцінені частини британського репертуару, виконувала також нові твори. Вона залучала прихильність спільнот, щоб класична музика завжди залишалася в суспільстві. Така ідея допомагала розробляти та втілювати стратегії, які підвищували доступність жанру та привертала увагу людей та композиторів. Літтл проводила outreach-програми, грала в лікарнях, в’язницях і школах, щоб продемонструвати, що музика потрібна всім людям.
У 2008 році запустила проєкт “The Naked Violin” — безоплатний завантажувальний альбом з сольними творами Баха, Пярта та Ізаї. Це робило класику доступною для багатьох людей. За перші 6 місяців відбулося чверть мільйона завантажень. Далі її кар’єра виконавиці знову пішла вгору, адже вона встановила партнерство з “Chandos Records”. У сучасності нелегко записати серію компакт-дисків, але Літтл змогла з’явитися на семи додаткових дисках британських концертів і різноманітних скрипкових сонатах.
Завершення кар’єри та спадщина
Після десятиліть відданості виступам та музичній діяльності Тасмін Літтл почала відчувати відсутність інших речей та інтересів у житті. Також з віком погіршувалися і технічні навички музикантки. Коли їй стало понад 50 років, то скрипалька питала себе чи хоче вона й надалі виступати. Рішення прийшло після травми пальця у 2019 році — серйозна травма за всю її кар’єру. Вона не грала 8 тижнів, чого ніколи раніше не було. Також усвідомлення припинення виступів посилилося з початком пандемії COVID-19.
24 січня 2020 року Тасмін Літтл оголосила про завершення кар’єри. Вона зраділа цьому рішенню і почала розвивати свої інші захоплення. Продовжувала давати майстер-класи молодим музикантам, розширила співпрацю зі всіма великими коледжами Лондона, музичними школами, як-от “Chetham’s School of Music” та “Purcell School”. Вона є спільним директором школи Менухіна з Даніелем Баренбоймом з 2019 року. Також бере участь у складі журі в різних конкурсах, наприклад, конкурсу Карла Нільсена. У сучасності скрипалька надихає молодих музикантів та продовжує лондонську традицію класичної музики. Її спадщина — це не просто виступи та записи, а й культурна спадщина. Вона демонструє, що класична музика може бути цікавою для всіх людей.
Отже, Тасмін Літтл є прикладом, коли талант та працьовитість змінюють уявлення суспільства про мистецтво. Вона не тільки віртуозно грала, а й змінювала сприйняття класики.