Лондон — місто історичних подій, мистецьких експериментів і місце, де працювали видатні особистості. У мегаполісі відомим музикантом був Девід Боуї, який вважається іконою світової музики, новатором, який змінив обличчя рок-н-ролу. Ім’я музиканта ввійшло в історію міста як символ свободи творчості та відмінного стилю. Його музика була не просто новою чи цікавою, а справді формувала нові покоління, надихала та ламала стереотипи.
Девід Боуї — велика історія творчості, пошуку найкращого музичного стилю та безсмертної спадщини музиканта. Якоюсь мірою він так і залишився загадкою, яку щоразу хтось намагається розгадати. Його історія стала частиною історичних подій Великої Британії. Далі на londonski.info.
Дитинство та юність
Народився Девід Боуї 8 січня 1947 року у Лондоні й при хрещенні отримав ім’я Девід Роберт Джонс. Родина проживала за адресою Stansfield Road, 40 у районі Ламбет на півдні Лондона. Хлопчик спершу навчався у дитячій школі Стоквелла і здобув там репутацію талановитого, але норовливого учня. Коли йому було 6 років, сім’я переїхала до Бромлі, лондонського передмістя, де і проходило його дитинство. Цікавий факт: у 14 років під час бійки він отримав удар в око, через що зіниця розширилась і з’явились його всім відомі фірмові очі різного кольору.
З самого дитинства хлопець проявляв інтерес до музики, особливо відмічав джаз та рок-н-рол. Ще у 13 років навчився грі на саксофоні, а пізніше опанував клавішні інструменти та гітару. Він вивчав музичне мистецтво та дизайн, а також писав пісні з місцевими групами, перш ніж почав професійну кар’єру музиканта у 1963 році. У середині 1960-х років Девід Боуї грав у гуртах “The Konrads”, “The King Bees” та “The Manish Boys”, але вони не стали відомими. У 1966 році він змінив прізвище на Боуї, щоб його не плутали з ударником Дейві Джонсом із “The Monkees”.
У 1967 році, у свої 20 років, він випустив перший однойменний альбом “David Bowie”, який став початком наступних експериментів музиканта. Його роботи поступово набирали популярності, а ім’я ставало дедалі впізнаванішим.
Прорив кар’єри Девіда Боуї
Прорив у кар’єрі музиканта стався у 1969 році з виходом пісні “Space Oddity”, що розповідає про вигаданого астронавта Мейджора Тома. Пісня стала найвідомішою з робіт музиканта та ввійшла у п’ятірку кращих британського чарту. У тому ж році він познайомився з моделлю Енджі Барнетт і з якою у березні 1970 році одружився. З початку їхнього шлюбу пара проводила сексуальні експерименти, погоджуючись на відкриті відносини та знаходячи коханців обох статей. У тому ж році дуже багато змінилося у житті музиканта: помер батько, у брата діагностували психічне захворювання, пройшов розрив контракту з Кеннетом Пітом.
Далі у кар’єрі пішов період експериментів і у 1972 році Девід Боуї представив альтер его — андрогінну рок-зірку Зіггі Стардаста, а також альбом “The Rise and Fall of Ziggy Stardust and the Spiders from Mars”, що приніс йому світову славу.
У 1975 році стиль Боуї змінився і характеризувався як “plastic soul”. Спершу це відштовхнуло його шанувальників, але принесло значний успіх у США з синглом “Fame”, створений у взаємодії з Джоном Ленноном. Через рік артист знявся у культовому фільмі “Людина, яка впала на Землю” та випустив альбом “Station to Station”, де було представлено нового персонажа. У 1977 році співак знову змінив напрямок, відбулося нове звучання та з’явилась електронна музика. Спершу комерційного успіху не відбулося, але пізніше критики визнали той період найважливішим у роботі музиканта.
Пісні Девіда Боуї
У кінці 1970-х років Девід Боуї мав дуже популярні роботи — це були сингл 1980 року “Station to Station”, альбом “Scary Monsters (and Super Creeps)” та “Under Pressure” у спільній роботі з “Queen” 1981 року. Найбільший комерційний успіх він отримав у 1980-х роках завдяки альбому “Let’s Dance”. Хіти альбому здобули велику популярність на обох берегах Атлантики. Ніл Роджерс продюсував альбом і він став платиновим, а три його пісні увійшли у топ-20 Великої Британії та США.
Ще один його альбом “Tonight”, орієнтований на танцювальну музику, продемонстрував співпрацю з Тіною Тернер. У 1985 році пісня з групою Пета Метені “This Is Not America” як саундтрек до фільму стала синглом та увійшла у топ-40 хітів у США та Великій Британії. Того ж року Девід Боуї виступив на стадіоні Вемблі під час концерту “Live Aid”. Таким чином він підтримав благодійний проєкт “Band Aid”.
У 1987 році він повернувся до активної сольної кар’єри та здійснив турне у власній кар’єрі “Glass Spider”. Та новий альбом “Never Let Me Down”, який він створив у той період, не отримав гучних овацій, бо багато хто вважав, що Девід Боуї вичерпав себе артистично і вже не може створювати нові проєкти так якісно, як раніше.
Кар’єра актора
Крім музичних робіт Девід Боуї знімався у кіно. Його найвідомішими ролями були інопланетянин Томас Джером Ньотон у кінострічці “Людина, яка впала на Землю”, король гоблінів Джарет у “Лабіринті” та Нікола Тесла у “Престижі”. Багатьом сценаристам подобалася гра чоловіка і він отримував позитивні відгуки.
У 1988 році він знімався у ролі Понтія Пілата у стрічці Мартіна Скорсезе “Остання спокуса Христа”. Протягом кар’єри він знявся більш ніж 30 фільмах, телевізійних шоу та театральних постановок. Ці роботи підтверджували його різнобічні таланти та вміння не тільки співати.
Пізні роки
У 1990-х та 2000-х роках Девід Боуї продовжував створювати пісні та експериментувати зі стилями музики. У 1993 році музикант випустив власний сольний альбом “Black Tie White Noise”, допомагав йому Мік Ронсон. Альбом підкорив Британський чарт і це підтвердило повернення популярності Девіда Боуї. Через 13 днів після виходу Ронсон помер і довелося шукати нову фірму для співпраці.
Альбоми Девіда Боуї “Outside” (1995), “Earthling” (1997) та “Heathen” (2002) показували потяг музиканта до електроніки, індустріальної музики та альтернативного року. Хоча порівняно з минулими роками його успіх зменшився, він усе ж залишався впливовою фігурою у світі мистецтва.
У 2000 році він дав концерт у Лондоні, а через рік у Нью-Йорку — це був благодійний захід на користь жертв теракту 11 вересня. У 2004 році під час концерту у Німеччині він відчув біль у грудях. Було встановлено гостру закупорку коронарної артерії, що вимагало невідкладної допомоги. Через хворобу музикант на певний час відійшов від публічного життя, але у 2013 році повернувся з альбомом “The Next Day”. Критики високо оцінили роботу, а він ще раз довів, що його творчість залишається поза часом.
У 2016 році вийшов останній альбом артиста “Blackstar”. Це відбулося за 2 дні до його смерті й це був прощальний подарунок шанувальникам. Пісні пронизані темою смерті та переосмисленням життя. Кліп на пісню “Lazarus” вважається фінальним акордом його кар’єри. Наступного дня після смерті кількість онлайн-переглядів музики Девіда Боуї стрімко зросла.
Спадщина музиканта
Варто зазначити, що смерть Девіда Боуї наступила 10 січня 2016 року. Він довго боровся з раком печінки. Творчість музиканта вплинула на багатьох артистів, а його мистецьке бачення продовжує надихати режисерів, дизайнерів і музикантів.
У сучасності образ та музика Девіда Боуї є частиною світової культури. Йому присвятили документальні фільми, виставки, книги, постановки в театрах. Це демонструє популярність артиста та великий вплив на музичну сцену.