На початку 17 століття у Великій Британії почали простежуватися перші спроби формалізації художньої освіти. Хоча процес її становлення виявився довготривалим, країна змогла забезпечити юне творче покоління можливістю підвищувати свою кваліфікацію у професійних навчальних закладах. У 20 столітті одним з них став Коледж мистецтв Челсі. Далі на londonski.
Історія заснування та розвитку Коледжу мистецтв Челсі
У 1799 році територія Міллбенку опинилася у власності англійського філософа та юриста Джеремі Бентама. Розробивши власну пенітенціарну систему, він вирішив побудувати на придбаній ділянці паноптикум для системного контролю в’язнів. Втім, автор був змушений залишити реалізацію славнозвісного проєкту через непередбачувану зміну обставин у 1812 році. Натомість розпочалося будівництво в’язниці за планом англійського архітектора Роберта Смірка. Через болотистий ландшафт Міллбенку, витрати на зведення нового закладу подвоїлися. До того ж забруднена та волога місцевість сприяла поширенню хвороб серед затриманих.
Кліматичні, фінансові та адміністративні проблеми посприяли будівництву нової Національної в’язниці в Пентонвіллі у 1840-х роках. Пенітенціарний заклад у Міллбенку почав слугувати місцем тимчасового ув’язнення злочинців, які перебували там протягом 3 місяців до визначення кінцевого пункту призначення. У результаті свого занепаду він перестав утримувати в’язнів у 1886 році, а у 1890 році остаточно припинив діяльність.
Wikipedia, в’язниця Міллбенк
Згодом основну частину перепланованої ділянки почали займати Національна галерея британського мистецтва, житловий масив Міллбенк і Королівський військово-медичний коледж. З плином часу саме останній заклад перетворився на Коледж мистецтв Челсі. Втім, спочатку він вважався невіддільним складником Південно-Західної політехніки, яка була відкрита у 1895 році. У 1922 році вона реорганізувалася у Челсійську політехніку, підтримуючи тенденцію студентів Лондонського університету до зростання.
У 1908 році об’єднання Школи мистецтв зі Школою мистецтв Хаммерсміта ознаменувало початок незалежної діяльності Школи мистецтв Челсі. Опинившись у підпорядкуванні Ради графства Лондона, вона придбала приміщення на Грейт-Тітчфілд-стріт. Першим директором закладу став художник та мистецтвознавець Лоуренс Гоуінг, який вважав за головне поєднувати теорію з практикою. У результаті під його керівництвом було запроваджено додаткову тренінгову програму з експериментальної музики, поезії, психоаналізу, філософії та антропології.
У 1986 році Школа мистецтв Челсі опинилася у складі новоствореного Лондонського інституту. З 1989 року на чолі з новим директором Вільямом Калавеєм, а також митцями Коліном Сіном та Бріджит Джексон розпочалося її реформування. Вони подбали про оновлення всієї академічної програми, запровадивши курси від бакалаврату до аспірантури. Зрештою, за закладом закріпився новий статус Коледжу мистецтва та дизайну Челсі.
У 2005 році колишні будівлі Королівського військово-медичного коледжу були адаптовані під освітню установу архітекторами компанії «Allies and Morrison». У результаті переїзду під керівництвом професора Роджера Вілсона вона змогла повернутися до окремого кампусу у Міллбенку. У 2013 році заклад продовжив свою діяльність як Коледж мистецтв Челсі.
Alamy, Південно-Західна політехніка
Визнання та значення діяльності Коледжу мистецтв Челсі
Коледж мистецтва Челсі відіграє важливу роль у вихованні творчої молоді Великої Британії. Маючи міжнародну та міждисциплінарну програму, він співпрацює з Гонконзьким баптистським університетом, Кіотським університетом мистецтв, Технологічним інститутом моди тощо. До найвидатніших випускників закладу належать Алея Антея, Софі Астун, Гвен Барнард, Дельфіна Боель, Джейн Кемпіон, Патрік Колфілд та багато інших.
Wikipedia