Свого часу Centro Iberico був значно більшим, ніж просто іспанським центром підтримання анархістів у Лондоні. Він став унікальним прикладом самокерованого простору, який поєднав політичну боротьбу, міжнародну солідарність та контркультуру в одному підвальному приміщенні. Поєднавши творчий та соціальний протест, заклад відіграв важливу роль у розвитку анархо-панк-середовища у Великій Британії. Далі на londonski.
Історія заснування та розвитку Centro Iberico
На початку 1970-х років іспанські комуністи почали керувати Centro Iberico у Голборні, Лондон. Їхнім першим осередком стала церква, але згодом вони переїхали до більшого приміщення і змінили назву на Garcia Lorca Club — на честь іспанського поета, убитого під час Громадянської війни. Однак справжня трансформація відбулася тоді, коли з в’язниці вийшов ветеран опору франкізму Мігель Гарсія Гарсія. Так, він заснував оновлений Centro Iberico та Міжнародний лібертаріанський центр, що перетворився на магніт для анархістів з усього світу.
Під керівництвом Мігеля Гарсії Гарсії Centro Iberico вдалося прославитися як осередок соціальної солідарності. Він згуртовував політичних вигнанців, біженців та жінок, які тікали з Іспанії у пошуках репродуктивної свободи. Через свою діяльність в Anarchist Black Cross та Black Flag чоловік організовував допомогу для активістів у Франкістській Іспанії. Разом з ним працював Альберт Мельцер — британський анархіст і публіцист, який згодом писав про вплив Мігеля Гарсії Гарсії для таких груп, як The Angry Brigade, First of May Group та Iberian Liberation Movement.
Варто зазначити, що Centro Iberico об’єднував не лише молодих анархістів та нових активістів, але й старше покоління емігрантів з Іспанії та Португалії. Зокрема, це стосувалося ветеранів Громадянської війни та членів Національної конфедерації праці. Відмовившись від оплачуваної праці, Мігель Гарсія Гарсія не лише координував цю складну мережу, але й віддавав себе цілковито розвитку осередку. Водночас Міжнародний лібертаріанський центр охоплював анархістські ініціативи у Європі, Центральній та Південній Америці.
У вересні 1976 року Centro Iberico втратив свій дім на Гаверсток-Гілл. Тримаючи букмекерську контору нагорі, власник приміщення захотів перетворити підвал на «шикарний гральний клуб». Після цього анархісти деякий час намагалися вижити, спершу переїхавши до невиразного церковного залу, а згодом — до закинутого класу у колишній школі. Однак відчуття спільного дому було втрачено.
Наприкінці 1970-х Мігель Гарсія Гарсія повернувся до рідної Барселони. У звільненому від тіні франкізму місті він здійснив одну зі своїх давніх мрій — відкрив бар La Fragua. Як і Centro Iberico, цей заклад став не просто баром, але й притулком для анархістів та лібертаріанців з усього світу. Однак у 1981 році обидва проєкти припинили свою діяльність. Це сталося після раптової смерті їхнього ініціатора внаслідок туберкульозу та відновлення парламентського уряду в Іспанії.
Мігель Гарсія Гарсія на кухні Centro Iberico, 1975
Спадщина та значення діяльності Centro Iberico
Centro Iberico трансформувався у живу структуру анархістської організації, самоорганізації та культурного спротиву. Насамперед він був ключовим майданчиком міжнародного анархістського руху для поширення ідей класової боротьби. Центр організовував не лише фінансове підтримання для політичних в’язнів, але й моральне та інформаційне. Крім політичної активності, він став впливовим культурним осередком. У закладі відбувалися анархо-панк-концерти таких гуртів, як Mob, Throbbing Gristle, Conflict, Poison Girls та Subhumans.
