Regency Cafe — сімейний заклад, який зберіг неповторний дух післявоєнної епохи Великої Британії. Відомий своїм ар-деко стилем, чорним фасадом та інтер’єром, що майже не змінився за десятиліття, він став впізнаваною локацією у фільмах, серіалах та фотосесіях. Тут звичайна англійська кухня перетворюється на частину культурної спадщини Лондона. Далі на londonski.
Історія заснування та розвитку Regency Cafe
Кав’ярня Regency Cafe відкрилася у 1946 році на вулиці Рідженсі-стріт, Лондон. Прагнучи зберегти її традицію та атмосферу, власники передали справу своїм дітям. Так, у 1986 році закладом почали керувати Клаудія Перотті та її партнер Марко Ск’яветта, які продовжили справу своїх італійських батьків Антоніо та Джино. Попри скромний формат самообслуговування, він зумів завоювати віддану аудиторію та заслужити репутацію культового місця. Втім, керівники наголошували, що їхня головна сила не у відзнаках, а в атмосфері й щирій любові відвідувачів.
Інтер’єр Regency Cafe зберіг дух середини 20 століття: ар-деко, стіни з чорно-білими фотографіями та пам’ятні речі, які створюють особливий настрій. Кав’ярня стала популярним місцем для фотосесій та знімань рекламних кампаній. Особливе місце посіла колекція фотографій, присвячена футбольному клубу «Тоттенгем Готспур», що додає інтер’єру локального колориту.
Меню Regency Cafe — це гімн традиційної британської кухні. До основних страв належить класичний англійський сніданок з яйцями, беконом, сосисками, квасолею та чорним пудингом. Тут можна скуштувати й сучасніші позиції, як-от яйця Бенедикт чи картопляні оладки. Особливу славу здобули домашній стейковий пиріг та сніданки, які приваблюють не лише постійних клієнтів, а й відомих особистостей. За словами журналіста Гаррі Воллопа з The Daily Telegraph, чай у закладі — «чиста рідка мідь, що колись живила доки, фабрики та металургійні заводи Великої Британії».
У 2010 році кав’ярня Regency Cafe стала частиною екранізації класичного роману Грема Гріна «Брайтонський льодяник» (1939). Її атмосфера з чорним облицюванням у стилі ар-деко та впізнаваним логотипом ідеально вписалася у світ нуару та гангстерського кіно. Локаційний менеджер Джейсон Вілер підкреслив, що заклад мав такий вигляд, ніби він належить до дещо ранішої епохи, але водночас залишається актуальним і природним у візуальному світі персонажів стрічки. Крім того, його особливе розташування на розі вулиці викликало паралелі з відомою картиною Едварда Гоппера «Опівнічники» (1942). Саме ця робота часто вважається джерелом натхнення для візуальної естетики нуару.
У грудні 2024 року з’явилася новина, що Regency Cafe виставлено на продаж. Його багаторічні власники вирішили передати естафету новим господарям за 170 тисяч фунтів стерлінгів. За словами агента Девіда Вілсона, інтерес до купівлі виник майже миттєво. Водночас Перотті та Ск’яветта наголосили на ключовій умові: майбутній орендар має зберегти унікальний дух закладу. «Ми не дозволимо перетворити це місце на щось інше, адже важливо зберегти його культову спадщину», — підкреслили він.
Визнання та значення діяльності Regency Cafe
Кав’ярня Regency Cafe стала справжнім культурним символом Лондона, поєднавши сімейні традиції, історію та вплив на мистецьке середовище. Завдяки своєму неповторному інтер’єру й автентичній атмосфері, вона перетворилася на одну з найвідоміших гастрономічних точок міста. Впізнаваний чорний фасад та класичний дизайн зробили заклад популярною знімальною локацією для таких фільмів та серіалів, як «London Spy», «Judge John Deed», «Rocketman» тощо. Фотосесії для Volkswagen чи японського Vogue також підтвердили його значення як стилістичної ікони. Попри скромність у форматі, у 2013 році кав’ярня посіла п’яте місце у рейтингу найкращих ресторанів Лондона за версією користувачів Yelp.
