Вперше публічно представити постмодернізм як цілісне явище вдалося виставці Postmodernism: Style and Subversion 1970-1990. Вона охопила багатогранну та суперечливу історію архітектури та міського простору, моди та дизайну, музики та перформансу того часу. Так, глядачі отримали змогу дізнатися про шлях представників течії від порушників застарілих норм до затьмарених комерцією. Далі на londonski.
Історія заснування та розвитку виставки Postmodernism: Style and Subversion 1970-1990
Виставка Postmodernism: Style and Subversion 1970-1990 розпочалася 24 вересня 2011 року у Музеї Вікторії та Альберта. Під керівництвом Гленна Адамсона та Джейн Павітт вона завершила трисерійний цикл історії дизайну у закладі. Над створенням тривимірного оформлення працювало архітектурне бюро Carmody Groarke, а над графічним оформленням – студія A Practice for Everyday Life.
Перша секція виставки Postmodernism: Style and Subversion 1970-1990 висвітлювала архітектуру та декоративне мистецтво течії. Куратори зосередилися на особистостях того часу, які кинули виклик певності модернізму. На заході були представлені такі відомі митці, як Рон Арад, Чарльз Мур, Джеймс Стерлінг, Вів’єн Вествуд та Рей Кавакубо. Так, відвідувачі отримали змогу простежити взаємозв’язок постмодерної архітектури з іншими формами творчості.
Друга секція виставки Postmodernism: Style and Subversion 1970-1990 була присвячена музиці, моді та перформансу. Втілити її ідеї вдалося Грейс Джонс, Лі Бауері, Клаусу Номі, Гельмуту Ньютону, Майклу Кларку та іншим. Створюючи нові способи самовираження, перелічені символи епохи порушували традиційні норми творчого світу. Зі свого боку учасники заходу змогли відчути на собі дух мистецької свободи, експериментів і жанрового розмаїття.
Водночас третя секція виставки Postmodernism: Style and Subversion 1970-1990 досліджувала культуру надмірного споживання 1980-х років. Звертаючи увагу на тогочасну маніакальну жагу до збагачення, куратори прагнули висвітлити феномен грошей як постійного стимулу для творчих умів. Уособити вплив комерціалізації мистецтва вдалося Енді Ворголу та Карлу Лагерфельду. Так, картина першого попхудожника “Один долар” залишилася іронічним символом постмодернізму на його останній стадії.
Після свого завершення 15 січня 2012 року виставка Postmodernism: Style and Subversion 1970-1990 була сприйнята по-різному. За версією журналу Design Issues, куратори досягли мети схвилювати та надихнути публіку, але не змогли повністю просвітити її. Водночас журнал ARTnews описав захід як сміливу спробу розкрити суперечливість та ризикованість постмодернізму, попри недостатню критику культури надмірного споживання. Огляд у Frieze заперечував твердження про смерть епохи наприкінці 1980-х років. Автори наголосили, що поставити крапку на постмодернізмі зміг кінець післявоєнної соціал-демократії зі зростанням панування прибутку на початку 1990-х років.
Taylor & Francis Online
Визнання та значення виставки Postmodernism: Style and Subversion 1970-1990
Виставка Postmodernism: Style and Subversion 1970-1990 дослідила два десятиліття пошуку нових форм у мистецтві та культурі. Одні визнали її успіх у формуванні нових ідей та спонуканні до роздумів, інші ж вказували на відсутність чіткого висвітлення феномену. Незважаючи на різні оцінки, захід актуалізував дискусії щодо стилю та значення постмодернізму. Зокрема, акцент на фатальній зустрічі течії з грошима мав на меті змусити глядачів та критиків переосмислити споживацькі тенденції та корпоративну культуру того часу.
Taylor & Francis Online