Поетеса міста Лондон — Елізабет Баррет Браунінг

Лондон — не тільки мегаполіс з гарними краєвидами та величними забудовами, а й місце, де народжувалися, навчалися, розвивали свою діяльність і таланти відомі люди. Це не тільки знамениті співаки, музиканти чи політичні діячі, а й письменники та поети.

Мова піде про Елізабет Баррет Браунінг, яка вважається однією з найвидатніших британських поетес вікторіанської епохи. Її життя було пов’язано з Лондоном, де вона створювала стиль і шукала своє місце у світовій літературі. Далі на londonski.

Ранні роки та становлення

Елізабет Баррет Браунінг народилася 6 березня 1806 року поблизу Дарема, Англія. Дівчина була найстаршою серед 12 дітей. Батьки заробили собі статок на ямайських плантаціях, але на загальну думку діти були щасливими, насолоджуючись життям у заміському будинку сім’ї неподалік Малверн-Гіллз у Вустершир. Ще до 12 років дівчинка написала свою першу книжку віршів. Вона здобувала домашню освіту і ще підлітком полюбила класику, як-от твори Джона Мільтона і Вільяма Шекспіра. Браунінг стверджувала, що у 6 років читала романи, у 8 — зачаровувалася перекладами Гомера, в 10 — опановувала грецьку мову, а в 11 років написала “Марафонська битва”, поема.

У 14 років у Елізабет почалося захворювання легень, що змусило її приймати морфін все життя, а ще через рік вона отримала травму хребта. Дівчина залежала від ліків протягом частини свого життя і раннє їх вживання погіршувало стан. Попри проблеми зі здоров’ям Баррет полюбляла літературне життя, сама вчила іврит, грецьку культуру та змогла опублікувати у 1820 році свою першу книгу “Марафонська битва”, яку її батько переплів і випустив у приватному порядку.

З 1833 по 1835 рік вона жила з сім’єю у “Belle Vue” у Сідмуті. У сучасності ділянку реконструювали й перейменували в “Cedar Shade”. Там причепили синю меморіальну дошку, яка свідчила про їх життя. У 1838 році родина оселилася у Лондоні на Вімпол-стріт, 50.

Життя і кар’єра у Лондоні

Лондон став для Елізабет Баррет Браунінг не тільки домівкою, а й центром літературного світу. Вона опублікувала переклад у 1833 році “Прометей закутий” Есхіла, а у 1838 році збірку “Серафим та інші вірші”. Певний час через проблеми зі здоров’ям була змушена жити з братом Едвардом поблизу Торкі і його моря, але трапилася біда, брат потонув і жінка повернулася до Лондона. Вона продовжувала писати й у 1844 році опублікувала першу збірку під назвою “Вірші”. Ця робота привернула увагу Роберта Браунінга, англійського поета. Він написав Баррет листа й наступні 20 місяців вони спілкувалися, а у 1846 році втекли та одружилися. Батько письменниці був проти шлюбу і більше не спілкувався з донькою.

Потім молода родина відправилася у Пізу, де жінка написала “Втікач-раб на Пілігримському пункті” — протест проти рабства у Сполучених штатах. Пізніше пара оселилася у Флоренції й у 1849 році у них народився син. Там вона також писала, наприклад, “Вірші перед Конгресом”, які були присвячені політичним ідеалам. Також вона писала про італійське визволення — “Вікна Каза Ґвіді. У 1851 і 1855 роках родина відвідувала Лондон і у свій другий візит поетеса закінчила найкращу роботу “Аврора Лі” — “роман у віршах”. Добірка кращих віршів, де розповідається про складну історію кохання дівчини й введеного в оману філантропа. Ця робота отримала значний успіх у публіки, але не справила враження на критиків. Її твори, вірші публікували у Лондоні, їх відзначали сміливістю й глибинним змістом, поєднавши з читачами по всьому світу.

В останні роки життя Елізабет Баррет Браунінг зацікавилася спіритизмом і окультизмом, але все ж свою увагу вона зосереджувала на італійській політиці. Така одержимість темою тривожила її близьких друзів. Зокрема вірш “Прокляття нації” помилково сприйняли за засудження Англії, але насправді слова були спрямовані проти рабства.

Хвороба легень поетеси з кожним роком погіршувалася і 29 червня 1861 року Елізабет померла у Флоренції. Її поховали на Англійському цвинтарі, але спадщина залишилася у Великій Британії.

Спадщина та пам’ять

Пам’ять поетеси увічнили у Вестмінстерському абатстві — пам’ятну табличку встановили в “Poets’ Corner”. Літературні спільноти Великої Британії у сучасності вшановують її внесок у літературу, а її сонети продовжують залишатися класикою любовної лірики.

Історична спадщина Елізабет у Лондоні — це не лише про місця пам’яті, а й певні документи. У період 2023-2024 роках Британська бібліотека поповнила свої колекції значною добіркою листів поетеси. У зібранні допомогли національні фонди збереження спадщини. Фахівці з історії та інші поціновувачі її робіт можуть отримати доступ до особистої кореспонденції, напрацювань та лондонських контактів, а от читачі отримали можливість прочитати її доробки.

Отже, Елізабет Баррет Браунінг своєю працею дійсно змінила літературу. Вона надихала молодих письменників, а твори, як-от “Аврора Лі” стали маніфестом для жінок-авторів. У місті Лондон роботи поетеси вивчають у школах та університетах, адже її соціальні вірші сприяли змінам у суспільстві. Її поезія про кохання, свободу та справедливість залишається актуальною і в сучасності.