Як новий метод дослідження людської психіки, психоаналіз набув свого поширення на початку 20 століття. У Великій Британії одним з провідних популяризаторів цієї інноваційної терапевтичної техніки вважається Девід Едер – британський психоаналітик, лікар та сіоніст. Далі на londonski.
Ранні роки та наукова кар’єра Девіда Едера
Девід Едер народився 1 серпня 1865 року у Лондоні. Бувши старшою дитиною у єврейській родині середнього класу, він зростав під опікою торговця Девіда Мартіна Едера та його другої дружини Естер Бернштейн Соломан. Після здобуття приватної освіти у рідному місті хлопець продовжив навчання у Бельгії та Німеччині. Згодом він повернувся до Англії, де здобув ступінь бакалавра природничих наук у Лондонському університеті у 1891 році.
Ставши доктором медицини, Девід Едер розпочав професійну практику у США, Південній Африці, Колумбії та Болівії, де деякий час працював військовим хірургом. У 1904 році він познайомився зі своїм майбутнім товаришем і колегою Ернестом Джонсом – неврологом і психоаналітиком. Через рік медик повернувся до Лондона, де його діяльність поширилася на психоаналітичні дослідження.
У 1907 році він став засновником першої в Лондоні шкільної клініки (Bow Clinic) для бідних дітей. Згодом досвід надання медичних послуг малозаможним громадянам надихнув його на створення журналу, присвяченого проблемам здоров’я бідних дітей Англії. У 1913 році громадський діяч доєднався до новоствореного Лондонського психоаналітичного товариства – першої британської психоаналітичної асоціації.
У період Першої світової війни Девід Едер вступив до лав британської армії, де служив у Королівському армійському медичному корпусі. Після закінчення збройного конфлікту він обіймав посади політичного офіцера та лікаря у Сіоністській комісії у Палестині. Як представник Єврейської територіальної організації, він брав активну участь переговорах з адміністрацією країни та в асиміляції перших груп іммігрантів Третьої Алії.
Повернувшись до Англії у 1923 році, громадський діяч продовжив розвивати сіоністський та психоаналітичний рух. У своєму суспільному житті він активно представляв Єврейський університет, Політичний департамент Сіоністської виконавчої влади та Британську сіоністську федерацію. Бувши противником поділу Палестини на дві держави, він боровся за її утвердження як батьківщини євреїв.
У 1932 році Девіда Едера було обрано президентом медичної секції Британського психологічного товариства. Як визнаному науковцю, це дозволило йому продемонструвати своє нове дослідження “Лікування нервового пацієнта” на широкий загал. Того ж року він поширив свою концепцію “Міфу про прогрес”, у якому пояснював втрату людського контролю над своїм оточенням з розвитком сучасних технологій. Помер психоаналітик та сіоніст у своєму будинку 30 березня 1936 року внаслідок серцевого нападу.
Wikipedia
Визнання та значення діяльності Девіда Едера для розвитку психоаналізу у Великій Британії
Залишивши юнгівський підхід у своїх дослідженнях, Девід Едер активно провадив свої дослідження разом із Зигмундом Фройдом, у співпраці з яким переклав “Тлумачення снів”, “Психоаналіз для початківців” та “Загальний вступ до психоаналізу”. Його самостійний науковий доробок формувався у написанні 36 психоаналітичних статей та книг, серед яких “Воєнний шок, психоневрози на війні: психологія та лікування”, “Дар материнства”, “Спогади сучасного піонера” та інші. Поєднуючи професійну справу з патріотичною, громадський діяч також став однією з ключових фігур у визнанні Палестини єврейською вітчизною.
