Лондон — місто контрастів та цікавих культурних подій. Найяскравішою та наймасштабнішою подією у мегаполісі, та навіть у всій Великій Британії, є “Pride in London” — фестиваль щороку об’єднує тисячі гостей, які святкують різноманіття, рівність та ЛГБТ культури.
Фестиваль має глибоку історію, яка наповнена боротьбою за права різними методами. “Pride in London” став символом солідарності та прогресу. За успіхом фестивалю стоять люди та їх робота в організації. Далі на londonski.
Сторінками історії
“Pride in London” — організація у місті, яка стрімко розвивається. Її співробітники пристрасні та цілеспрямовані й поділяють спільну мету просування рівності. Організація пишається тим, що проводить найбільший захід Pride у Великій Британії та надає платформу для всіх членів ЛГБТ-спільноти, включно з тими, хто ідентифікує себе як трансгендери, лесбіянки, геї, бісексуали, небінарні та інших гендерних ідентичностей. За допомогою різноманітних заходів, наприклад, фестивалів, надається платформа для творчого самовираження і святкування своєї ідентичності.
Що стосується початку історичних змін, то 1 липня 1972 року у Лондоні відбувся перший марш рівності по всій Великій Британії. Цю дату обрали не просто так, бо вона була найближчою суботою до річниці заворушень в Stonewall Inn у 1969 році, коли учасники клубу ЛГБТ стали ціллю Департаменту поліції Нью-Йорка. На перший марш у Лондоні на вулиці вийшло понад 2000 учасників і саме це стало початком роботи, бо лондонці надихнулися спільною боротьбою і з того часу марші, фестивалі гідності стали щорічними заходами.
Цікавим фактом стало те, що перші марші у Лондоні були більше схожі на протести, ніж на свято. Багато учасників належали до Лондонського фронту визволення геїв (“Gay Liberation Front”), які були проти дискримінації та хотіли рівних прав. Символізували ті буремні часи сміливі гасла та плакати, що закликали до свободи.
З 1983 року марш називався “Прайд лесбіянок і геїв”, а до 1990-х років він перетворився на карнавал людей у парках та ярмарком після маршів. У 1992 році Лондон обрали для першого Європараду, де відвідуваність склала 100 000 осіб. У 1996 році захід перейменували на “Прайд лесбіянок, геїв, бісексуалів і трансгендерів. Це стало найбільшим фестивалем безоплатної музики в Європі.
Рекордна масштабність
“Pride in London” утворили у 2004 році й з того часу політичний мітинг на Трафальгарській площі перетворився на парад, який організовували у центрі Лондона, включно з музичним фестивалем “Big Gay Out” в Фінсбері-парку у 2004 році, а у 2006 році “Drag Idol” на Лестер-сквер, жіночу сцену в Сохо і вечірку на площі Сохо.
У сучасності “Pride in London” вважають одноденним безоплатним заходом країни. У 2023 році фестиваль відвідало приблизно 1,5 мільйона глядачів і 30 000 учасників параду, які представляли понад 600 організацій. На час параду закривають центральні вулиці Лондона, включно з Оксфорд-стріт, а це є рідкістю для подій міста. Найчастіше маршрут проходить від Гайд-парку через Пікаділлі до Трафальгарської площі. Вся хода перетворюється на яскраву хвилю веселки.
Фестиваль об’єднує представників різних культур, професій і віросповідань, а також демонструє різноманітність ЛГБТ-спільноти. Варто зазначити, що у 2018 році до маршу долучалися представники британських збройних сил.
Маловідомим фактом є те, що фестиваль повністю організовують волонтери. Вони забезпечують логістику, безпеку, будують сцени, роздають інформаційні матеріали, допомагають з технічними моментами. Організація такого заходу обходиться приблизно у 1,7 мільйона фунтів і покриваються за допомогою пожертв. Таке волонтерство стало традицією для багатьох лондонців.
Цікаві факти про фестиваль
- Райдужний прапор придумали у 1978 році. Спершу він мав 8 кольорів, але пізніше його скоротили до шести. Кожен колір має своє значення.
- Існує понад 20 різних прапорів ЛГБТ.
- Найбільш відомі гей-міста світу знаходяться у Великій Британії, зокрема лондонське Сохо.
- Фестиваль не завжди називали “Pride in London”. У 1983 році його перейменували на “Lesbian and Gay Pride”. Сучасна назва з’явилася у 2004 році разом із новою організацією, яка взяла на себе управління фестивалем.
- Прайд не є тільки парадом. Фестиваль триває кілька тижнів і туди входять концерти, виставки, дебати й благодійні заходи, зокрема “Pride’s Got Talent”, що є конкурсом молодих талантів, що мріють виступити на головній сцені прайду.
- Знамениті гості. На фестивалі часто виступають світові зірки, такі як Кайлі Міноуг, Джордж Майкл, Елтон Джон.
- Садік Хан, мер Лондона, неодноразово очолював колону маршу.
- Завдяки активістам та тиску учасників прайду у 2004 році ухвалили Закон про громадянські партнерства, у 2013 році легалізували одностатеві шлюби в Англії та Уельсі, а у 2020 році скасували заборону на донорство крові геям.
Отже, за багато років фестиваль став невіддільною частиною Лондона. Його волонтерський дух, культурне розмаїття й інклюзивність роблять захід унікальним. “Pride in London” — це не просто яскраві веселощі. Це день, коли мегаполіс продовжує виборювати право бути собою, бо боротьба триває.
Використані джерела: