Першим мистецьким об’єднанням у Великій Британії вважається Художня спілка Лондона — організація, яка розповсюджувала творчі витвори через лотерею. Зосередившись на демократизації культури, вона стала піонером у створенні масового ринку мистецтва. Далі на londonski.
Історія заснування та розвитку Художньої спілки Лондона
За рекомендацією Спеціального комітету Палати громад з питань мистецтва та мануфактур у столиці Сполученого Королівства з’явилася Художня спілка Лондона у 1837 році. Вона зосередилася на забезпеченні середнього класу доступом до художніх виставок, освіти та меценатства. Спершу найбільший вплив на неї мали молоді соціальні реформатори Едвард Едвардс, Генрі Хейворд, Джордж Годвін та Льюїс Покок. Розповсюджуючи твори мистецтва серед своїх передплатників за допомогою лотереї, об’єднання змогло зібрати 480 фунтів стерлінгів до кінця року.
Однак з 1938 року прибуток Художньої спілки Лондона почав складати майже 13 тисяч фунтів стерлінгів протягом наступних десятиліть. Згодом визначати її систему просвіти почала акція обміну призових купонів на бажаний витвір мистецтва в одній з художніх галерей міста. Вважаючи ініціативу плеканням несмаку, преса, 3 урядові розслідування та прем’єр-міністр Роберт Піль розкритикували її. Зі свого боку Джордж Годвін був переконаний, що образотворче мистецтво зможе заграти новими барвами завдяки середньому класу. Деякі колеги чоловіка вважали його прагнення об’єднатися з неосвіченими масами радикальним.
У період свого розквіту Художня спілка Лондона стикнулася з ворожим ставленням з боку інших мистецьких інституцій. Спочатку опозиція сформувалася з продавців та видавців недорогих газет, чий бізнес опинився під загрозою через зниження попиту. Об’єднання звинувачували у розповсюдженні дорогих матеріалів, з якими не могли конкурувати дешеві. У 1846 році воно легалізувало свою діяльність за підтримки принца Адольфа, герцога Кембридзького. Як свідок у розслідуванні Спеціального комітету Вільям Бакнелл залишився на боці друкарів, які стикалися з недобросовісною конкуренцією. До того ж художник Річард Редгрейв стверджував про деградацію їхнього мистецтва гравюр через швидкість та якість виконання.
Водночас Художня спілка Лондона наполегливо намагалася показати найбільшу кількість витворів якнайбільшій кількості людей. У результаті це вилилося у хронічну затримку з випуском щорічних гравюр, яка сягала декількох років. Наприкінці 1840-х років вона започаткувала щорічну виставку премійованих робіт. Організатори мали на меті заспокоїти критиків повним розкриттям інформації про покупки, заохотити нових передплатників та лауреатів обирати найкращі картини. Хоча виставки щорічно привертали увагу понад 200 тисяч відвідувачів, у столичного мистецького світу не покращилася думка про їхню якість. Так, кількість передплатників впала нижче 5 тисяч осіб до 1895 року. Зрештою, Художня спілка Лондона була ліквідована відповідно до резолюції у 1912 році.
Royal Academy of Arts
The eve before the battle. Riot and wassail of the Saxons, Деніел Маклайз
Підсумки та значення діяльності Художньої спілки Лондона
Художня спілка Лондона здобула величезний успіх серед широкого загалу, але стала жертвою низької якості своїх послуг. У її житті брали участь такі видатні особи, як Едвард Гокінс, Бенджамін Бонд Кеббелл, Джон Бріттон, Генрі Томас Хоуп, Генрі Аткінсон та інші. Для реалізації своїх ідеалістичних прагнень об’єднанню довелося стикнутися із судовими сутичками з видавцями, боротьбою за легітимність та протистоянням традиційним культурним інституціям. Незважаючи на лиху славу, йому вдалося заохотити тисячі покупців придбати свої витвори мистецтва та сотні тисяч відвідувачів особисто познайомитися з виставками.
The Victorian Web