Наприкінці 19 століття відповіддю на потребу у закріпленні жіночого виборчого права стало оформлення суфражистського руху у Великій Британії. Важливу роль у його розвитку відіграла леді Френсіс Бальфур – англійська аристократка, письменниця та суфражистка. За допомогою своїх академічних та матеріальних внесків вона посприяла уможливленню політичної участі жінок у своїй країні. Далі на londonski.
Ранні роки та професійне становлення леді Френсіс Бальфур
Френсіс Кемпбелл народилася 22 лютого 1858 року у Лондоні. Бувши однією з пізніх дітей в сім’ї, вона зростала під опікою заможних аристократичних батьків – герцога та герцогині Аргайлських, Джорджа та Елізабет Кемпбелл. Як прибічники шотландської церкви, вони боролися за права суспільства та брали участь у кампаніях за ліберальні реформи. Хоча їхня донька з дитинства страждала на захворювання кульшового суглоба, вона допомагала батькам у волонтерській діяльності, спрямованій на допомогу дітям колишніх рабів.
Френсіс Кемпбелл здобула формальну освіту під керівництвом англійської гувернантки, але найвищих академічних результатів вона досягла завдяки перебуванню у сімейному професійному колі політиків та міністрів. У 1879 році громадська діячка вийшла заміж за Юстаса Бальфура, шотландського архітектора. Як прихильниця ліберальної системи, вона виступала проти консервативних поглядів сім’ї свого чоловіка. Незважаючи на шлюб з 5 дітьми, подружжя не могло підтримувати міцність та близькість стосунків через політичні розбіжності. Життя Юстаса Бальфура обірвалося у 1911 році внаслідок алкогольної залежності.
У 1880-х роках Френсіс Бальфур стала єдиною аристократкою, яка брала активну участь у кампанії за надання виборчого права британським жінкам. Як член Жіночої ліберальної юніоністської асоціації, вона почала співпрацювати з такими відомими активістками, як Марі Корбетт та Єва Макларен. Це посприяло її подальшій залученості до діяльності у новоствореному Ліберальному товаристві виборчих прав жінок у 1887 році. Завдяки регулярним виступам тричі на тиждень на апогеї суфражистської події вона стала головним провідником конституціоналістів до парламенту у 1889 році.
Вичерпний досвід громадської діяльності Френсіс Бальфур дозволив їй очолити Лондонське товариство жіночого виборчого права, наймасштабнішої на той час організації з електоральних можливостей у Сполученому Королівстві. У 1897 році вона увійшла до складу виконавчого комітету Національного союзу жіночих виборчих товариств за президентства Міллісент Фосетт, англійської політичної та літературної діячки.
У пізні роки аристократка звернулася до літературної справи, ставши співредакторкою британського журналу “Women and Progress” разом з Норою Вінн. Незважаючи на припинення публікації матеріалів через фінансову скруту у 1914 році, він залишається авторитетним джерелом ранньої історії суфражистського руху. Після формування Міжнародної асоціації ліцейських клубів Френсіс Бальфур обійняла посаду її голови на 15 років. Померла вона 25 лютого 1931 року у Лондоні через бронхіальну пневмонію та серцеву недостатність.
Wikipedia, Міллісент Фосетт і леді Френсіс Бальфур на жіночій коронаційній процесії
Внесок та значення активізму леді Френсіс Бальфур у Великій Британії
Леді Френсіс Бальфур відіграла важливу роль у літературному та суфражистському русі за отримання жіночого виборчого права у Великій Британії. Її літературна спадщина налічує 6 книг та низку статей, серед яких Dr Elsie Inglis, Lady Victoria Campbell: a memoir, Life and Letters if the Reverend James MacGregor та інші. За свою громадську діяльність аристократка була вшанована закріпленням її імені та фотографії на постаменті статуї Міллісент Фосетт у Лондоні.
National Portrait Gallery Shop