Батьком рок-літератури справедливо вважається Нік Кон — британський письменник та журналіст. Його ім’я нерозривно пов’язане з народженням нового типу музичної критики, що перетворила звичні рецензії на глибоко соціокультурні оповіді. Так, тексти чоловіка змогли не просто інформувати, а занурювати у світ за межами традиційної преси. Далі на londonski.
Ранні роки та творчий шлях Ніка Кона
Нік Кон народився у 1946 році у Лондоні, але його дитинство минуло у Деррі, Північна Ірландія. Він зростав у родині інтелектуалів: його батько, Норман Кон, був істориком, а мати, Віра Бройдо, — письменницею. У домі панувала книжкова атмосфера, тому музична колекція обмежувалася класикою. Однак доленосний момент у житті хлопця настав, коли йому виповнилося десять років. Під час прогулянки він випадково почув з музичного автомата у кав’ярні вибухову «Tutti Frutti» у виконанні Літла Річарда. Цей момент став музичним одкровенням юного слухача, що назавжди вплинув на його світогляд.
Всупереч очікуванням оточення, Нік Кон не пішов традиційним шляхом до Оксфорда чи Кембриджа. Натомість він спочатку навчався у Королівській гімназії у місті Ньюкасл-апон-Тайн, а згодом переїхав до Лондона. У 1964 році донька Девіда Астора, редактора впливової газети The Observer, запросила хлопця на вихідні до родинного маєтку. Там сам фахівець був вражений його знаннями щодо субкультур модів і рокерів. Зрештою, юний критик почав фіксувати дух епохи у рубриці «Брифінг».
У 1969 році Нік Кон опублікував свою першу велику книгу під назвою «Awopbopaloobop Alopbamboom: The Golden Age of Rock». Вона стала першою літературною працею, що глибоко осмислювала унікальну мову та первісну енергетику рок-н-ролу. До того ж книга являла собою всебічний літопис бунтівної епохи, охоплюючи період від становлення Білла Гейлі до трагічної загибелі Джимі Гендрікса. Саме тоді The Observer назвав автора «розумником, висхідною зіркою та спритником».
На початку 1980-х років кар’єра Ніка Кона зазнала серйозного удару, коли він був звинувачений у торгівлі наркотиками за імпорт індійського героїну вартістю 4 мільйони доларів. Зрештою, частина з них була знята. Натомість чоловік отримав 5 років умовного терміну та штраф у розмірі 5 тисяч доларів за зберігання наркотиків. Подолавши залежність, він з плином часу зізнався: «Я був дуже загубленим цуценям».
Після цього письменницька діяльність Ніка Кона поступово повернулася на правильний шлях. У 1992 році з’явилася його книга про нью-йоркський Бродвей — «The Heart of the World». У середині 1990-х років критик став колумністом The Guardian, працюючи над книгою «Yes We Have No: Adventures in the Other England», у якій досліджував підпільну культуру Великої Британії.
У 2011 році Нік Кон заявив, що відмовився жити минулим. Натомість він повернувся до інтенсивної письменницької праці, присвячуючи їй понад 10 годин щодня у своєму творчому прихистку. Це письменницький котедж на задньому дворі фермерського будинку 19 століття, колишнього бару Harbor Inn. Там він мешкає разом з дружиною, дитячою письменницею Мікаелою Мунтян. У цей період він розпочав роботу над новим проєктом — «Dirty Pictures», масштабним художнім твором, що охопив 50 років його життя. За словами автора, цей роман є заявкою на безсмертя, хоч він і ніколи не стверджував, що прагне його.
Визнання та значення музичної критики Ніка Кона
Нік Кон посідає особливе місце в історії популярної культури як основоположник рок-літератури. Його творчий доробок налічує понад 20 праць, зокрема «The Elvis years», «The Rolling Stones: A celebration» та «Triksta: Life and Death and New Orleans Rap». Він охоплює великий спектр тем: від британського рок-н-ролу до американського хіп-хопу. Так, письменник та журналіст сформував спадщину, що залишається актуальною для нових поколінь дослідників і любителів музики.
