У Великій Британії ключову роль у відродженні релігійного образотворчого мистецтва відіграла художниця Вініфред Найтс. Поєднуючи класичні техніки італійських примітивістів з модерністським баченням, вона залишила ретельно скомпоновану творчу спадщину. Втім, жінці довелося докласти чимало зусиль для становлення у чоловічому мистецькому світі того часу. Далі на londonski.
Dulwich Picture Gallery
The Marriage at Cana (1923)
Ранні роки та художнє становлення Вініфред Найтс
Вініфред Найтс народилася 5 червня 1899 року у Стрітхемі, Лондон. Вона зростала у забезпеченій та прогресивній родині, яка заохочувала доньку розвивати свої художні та креслярські здібності. У 1912 році дівчинка розпочала навчання у Жіночій школі Джеймса Аллена, де її талант був нагороджений золотою та срібною медалями Королівського товариства малювання. У 1915 році вона продовжила здобувати художню освіту у Школі образотворчого мистецтва Слейда під керівництвом Генрі Тонкса та Фредеріка Брауна.
Залишившись глибоко враженою побаченим вибухом у Сільвертауні, Вініфред Найтс була змушена зробити перерву у навчанні у 1917 році. Після повернення вона взяла участь у мистецькому конкурсі Prix de Rome. У 1920 році молода художниця опинилася серед фіналістів разом з Леоном Андервудом, Артуром Аутлоу та Джеймсом Вілкі. У кожного з них було лише 8 тижнів для завершення 6-футових робіт на тему Всесвітнього потопу. На відміну від своїх трьох конкурентів, мисткиня зосередилася не на зображенні порятунку, а на паніці та відчаї приречених на смерть. Так, нова інтерпретація історії надала їй змогу стати першою жінкою, яка була нагороджена Римською премією. Хоча переможна робота була високо оцінена критиками та елітою, далеко не всі були готові визнати успіх не чоловіка.
Проживати в Італії Вініфред Найтс почала разом зі своїм чоловіком, британським портретистом Арнольдом Мейсоном. Протягом наступних років її художня спадщина збагатилася картинами «Santissima Trinita» та «The Marriage at Cana». Біблійні сцени залишалися у центрі творчості художниці, незважаючи на зречення християнської віри у 1915 році. У 1924 році вона вдруге вийшла заміж за Томаса Моннінгтона, британського пейзажиста та портретиста. Коли подружжя повернулося до рідної країни у 1926 році, жінці довелося стикнутися з чоловічим пануванням у художньому середовищі.
На своїй виставці 1927 року Вініфред Найтс продемонструвала схвалену критиками картину «The Santissima Trinita». Через скрупульозний робочий процес формування її творчого доробку просувалося повільно. Так, виконання останнього замовлення художниці «Scenes from the Life of St Martin of Tours» для Мілнерської каплиці тривало з 1928 до 1933 року. У 1929 році її запросили до New English Art Club, але вона ніколи не виставлялася разом з іншими учасниками.
У 1934 році радість поповнення у сім’ї Вініфред Найтс затьмарила скорбота від попереднього народження мертвого сина. Наприкінці 1930-х років вона взялася за підготовку ескізів для великого замовлення «The Flight into Egypt» до початку Другої світової війни. Погіршення психічного здоров’я мисткині призвело до розпаду її шлюбу у 1946 році. Повернувшись до малювання у мирний період, Вініфред Найтс раптово померла внаслідок недіагностованої пухлини мозку 7 лютого 1947 року у Лондоні.
The Guardian
The Deluge (1920)
Визнання та значення діяльності Вініфред Найтс
Повільне кар’єрне зростання, скромна слава та рання смерть призвели до поступового забуття внеску Вініфред Найтс. Незважаючи на трагічний кінець, вона, безумовно, змінила традиційну мистецьку траєкторію Великої Британії. Діяльність мисткині остаточно розвіяла сумніви щодо здатності жінок створювати великі та важливі художні витвори світового значення.
The Guardian
The Santissima Trinita (1924-1930)